Абсолютизм (абсолютна монархія) — форма державного правління, за якої верховна влада повністю належить монарху, що править без станово-представницьких органів влади та законодавчих обмежень.

Аграрна революція — перехід від натурального до товарного виробництва в сільському господарстві, ліквідація дрібних господарств і зосередження землі в руках великих землевласників, орендарів; запровадження найманої праці. Основним результатом цих змін було встановлення капіталістичних ринкових відносин.

Акціонерна компанія — колективне товариство, що об'єднує індивідуальні капітали пайовиків-акціонерів.

Англіканська церква — державна церква в Англії, утворена в країні в XVI ст. під час Реформації. З усіх протестантських церков зберегла найбільше рис католицької.

Астрономія (від грец. — зоря і закон) — наука про будову та розвиток космічних тіл і Всесвіту загалом.

Бароко (від італ. Ьагоссо — примхливий, химерний) — стиль у мистецтві країн Європи, колоніальної Центральної та Південної Америки кінця XVI — кінця XVIII ст., що виник на хвилі критики гуманізму й закликав своїми творами насолоджуватися дарунками життя, мистецтва й природи.

Біржа — місце, де здійснюються різні торговельні та фінансові операції.

Богдихан — імператор Китаю за часів династії Цин.

Буржуазія — капіталісти, підприємці; суспільна верства, яка в період становлення капіталізму перетворилася на панівну, що володіла основними засобами виробництва та існувала за рахунок використання найманої праці.

Великі географічні відкриття —умовний термін для позначення історичного процесу, що розпочався в середині XV ст. і був пов'язаний із розширенням впливу західноєвропейської цивілізації на світ.

Відродження — рух у літературі, науці та мистецтві другої половини XIV — XVI ст., що виник в Італії та значною мірою орієнтувався на відновлення античних традицій.

Гайдуки (походить від назви погоничів, вільних пастухів на Балканах) — збройні загони народних месників, що боролися проти османського панування. Вони діяли на території Балканського півострова в XV—XIX ст.

Громадянська війна — форма політичної боротьби, що являє собою збройну сутичку між соціальними групами задля здобуття державної влади або досягнення (відстоювання) певних прав, привілеїв.

Гуманізм епохи Відродження (Ренесансний гуманізм) — європейський інтелектуальний рух, що є одним із визначальних компонентів Ренесансу як історичної та культурної епохи; його основна ідея — покращення людської природи через дослідження античної спадщини.

Декларація — документ, офіційна заява, де проголошуються основні принципи зовнішньої і внутрішньої політики держави або програмні положення партій та організацій.

Демократія — форма політичної системи суспільства, побудована на визнанні народу як джерела державної влади. Передбачає поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову гілки, вибори органів державної влади.

Деспотія — не обмежена законом самодержавна влада, яка характеризується крайньою централізацією і сваволею правителя; держава, керована деспотом.

Екзекуційні рухи — рухи середньої шляхти за проведення модернізації держави з метою не допустити встановлення абсолютизму та впровадити республіканську форму правління.

Експансія — розширення панування однієї держави над іншими в економічній, політичній та інших сферах, прагнення захоплення і поневолення.

Енциклопедисти — група авторів-укладачів універсального довідника, створеного у Франції в 1751— 1780 рр. з ініціативи Д. Дідро й Ж. д'Аламбера.

Єзуїти (від латин. Jesus — Ісус) — члени католицького чернечого ордену «Товариство Ісуса».

Земський собор («земський» — загальний, загальнодержавний) — збір представників різних верств населення Московського царства (крім селянства) для рішення політичних, економічних та адміністративних питань, що існував із середини XVI до кінця XVII ст. Перший собор було скликано в 1549 р., останній — у 1654 р.

Індепенденти (від англ. independent — незалежний) — радикальна частина прихильників кальвінізму (пуритан).

Індустріальна (промислова) революція — перехід від мануфактурного виробництва до фабричного, від ручної праці до машинної.

Кальвінізм — напрям протестантизму, що виник під час Реформації у Швейцарії в XVI ст. У його основу було покладено вчення Ж. Кальвіна.

Капітал — гроші, які підприємці вкладали в розвиток свого виробництва з метою отримання прибутку.

Капіталізм — суспільно-економічний лад за якого основні засоби виробництва перебували у приватній власності підприємців, які використовували найману робочу силу.

Класицизм — художній стиль, філософський та естетичний напрям у європейській культурі XVII—XIX ст., що виник у Франції. Його представники прагнули впорядкувати весь навколишній світ на принципах раціоналізму (розуму). Вони наслідували зразки античної філософії та мистецтва, переосмисливши їх.

Колоніальна імперія — держава, яка захопила певні території та приєднала їх до свого складу як колонії.

Колоніальні війни — збройні зіткнення між великими державами за перерозподіл колоній.

Колонія — залежна територія, що перебуває під владою іншої держави (метрополії).

Контрреформація (католицька Реформація, або католицьке відродження) — релігійно-церковний рух у Європі другої половини XVI — середини XVII ст. за оновлення католицької церкви, що виник як реакція на протестантську Реформацію та поширення протестантизму.

Курфюрсти — сім церковних та світських князів у Священній Римській імперії німецької нації, які мали право обирати імператора.

Лютеранство — напрям протестантизму, що виник під час Реформації в Німеччині в XVI ст. У його основу було покладено вчення М. Лютера.

Мануфактура (від латин, manufacture! — виготовлення руками) — велике підприємство, на якому використовувалися ручні знаряддя праці та існував поділ праці. Завдяки цьому працівники на мануфактурі виготовляли значно більше виробів, ніж у ремісничій майстерні.

Маньчжури — тунгусо-маньчжурський кочовий народ, корінне населення Маньчжурії (тепер Північно-Східний Китай); мали власну писемність. У XII ст. маньчжури створили свою державу — Цзінь («Золота»), яка в 1234 р. була знищена монголами. До XVII ст. маньчжури перебували під владою Китаю. Китайці називали їх чжурчжені.

Масонство, або франкмасонство (від франц. та-qon — каменяр; franc-maqon — вільний каменяр), — релігійно-етичний рух, учасники якого закликали до морального вдосконалення людей і їхнього об'єднання (незважаючи на релігійну та національну належність) на принципах братерства, рівності, взаємодопомоги й вірності. Вони ставили загальнолюдські інтереси й цінності вище за інтереси окремої нації.

Меркантилізм — економічна політика доби становлення капіталізму, що характеризувалася активним втручанням держави в господарське життя, стимулюванням зовнішньої торгівлі, колоніальними загарбаннями й торговельними війнами.

Міграція населення — переміщення людей через кордони тих чи інших країн зі зміною місця проживання назавжди або тимчасово.

Місіонерство — тут: проповідь християнства, що здійснювалася в найвіддаленіших куточках планети.

Мода — нетривале панування певних смаків в одязі та інших сферах життя великих груп людей.

Наймані працівники — особисто вільні робітники, які, не маючи інших засобів до існування, працювали на власника основних засобів виробництва.

Національно-визвольна війна — збройна боротьба народів проти чужоземного панування та за зміну свого становища.

Нація — стійка соціально-етнічна спільність людей, що характеризується спільною територією, культурою, мовою, традиціями, сталими економічними зв'язками.

Нідерланди («нижні землі») — землі, розташовані в Нижньому Рейні, на Маасі, Шельді та узбережжі Північного моря.

Новий час (Модерна доба) — період всесвітньої історії після Середньовіччя, що передував Новітній історії. Історію, що настала після Середніх віків, українські дослідники поділяють на два періоди: Нову і Новітню історію. Західноєвропейські історики всю історію після Середньовіччя називають Сучасною історією.

Обгороджування — форма ліквідації громадських земель шляхом примусового позбавлення селянства землі, яку землевласники потім обгороджували в період первинного накопичення капіталу.

Олігархія — політичний режим, за якого політичне та економічне панування в державі здійснює невелика група людей, а також назва самої цієї групи.

Опричнина — територія, виділена в особисте управління царя; система каральних заходів (страти, конфіскація земель тощо), які здійснював у Московській державі в XVI ст. цар Іван IV із метою зміцнення своєї влади.

Оренда — найм майна, тимчасове користування ним за певну плату.

Освічений абсолютизм — політика, яку в другій половині XVIII ст. проводили деякі європейські монархічні держави (монархія Габсбургів, Королівство Пруссія, Російська імперія, Королівство Данія тощо). ЇЇ змістом було знищення або перетворення згори найбільш застарілих феодальних порядків на користь, як правило, ринкових відносин, упорядкування життя підданих на принципах розуму. Монархи, які здійснювали цю політику, зображували своє правління як союз королів і філософів. Політика освіченого абсолютизму супроводжувалася впорядкуванням законодавства й системи податків, розвитком господарства, зовнішньої торгівлі, системи початкової освіти, науки, секуляризації церкви тощо.

Парламентська монархія —державний лад, за яким глава держави — монарх — не може безпосередньо впливати на склад і політику уряду, що формується парламентом, і підзвітний лише йому.

Політика самоізоляції — заходи суворого обмеження контактів із зовнішнім світом (іншими державами). Таку політику проводили Китай, Корея та Японія в XVII—XIX ст. з метою збереження існуючого устрою. Проте це призвело до їх відставання від європейських держав, які врешті-решт силою змусили скасувати режим самоізоляції.

Політична реставрація — відновлення старого, поваленого суспільного устрою, династії або релігії.

Прагматична санкція — закон про престолонаслі-дування, який проголошував неподільність володінь Габсбургів і передбачав перехід престолу за жіночою лінією в разі відсутності спадкоємців-чоловіків.

Просвітництво — філософсько-ідейний рух другої половини XVII — XVIII ст. Його представники (вчені, філософи, письменники) вважали, що метою суспільства є людське щастя, якого можна досягти шляхом перебудови суспільства на засадах розуму (раціоналізм); обстоювали теорію природного права, вільнодумства.

Протекторат (від латин, protector — покровитель) — форма залежності однієї держави від іншої або суспільства від якоїсь особи (або іншої держави), коли основні питання суспільно-політичного життя регулює протектор.

Протекціонізм — економічна політика держави, спрямована на підтримку й захист власних виробників товарів від іноземної конкуренції.

Протестантизм — один із трьох основних (поряд із католицизмом і православ'ям) напрямів у християнстві, що виник унаслідок Реформації в XVI ст. Протестантизм є сукупністю численних самостійних церков.

Пуритани (від латин, purus — чистий) — англійські протестанти, які не визнавали авторитет державної церкви, виступали за ліквідацію залишків католицизму й поглиблення Реформації в країні; послідовники кальвінізму в Англії в XVI—XVII ст.

Ранній Новий час (Ранньомодерна доба) — перший період історії Нового часу. Західноєвропейські дослідники визначають цю добу як Ранній сучасний європейський період.

Революція — радикальна, докорінна якісна зміна, стрибок у розвитку природи, суспільства, пізнання. У політичному розумінні термін «революція» почали використовувати лише в XVII ст. Першою подією, яку визначили як революцію, стала «Славна революція» 1688—1689 рр. в Англії. Згодом так почали називати й події, що відбувалися як раніше, так і пізніше.

«Революція цін» — процес знецінення грошей унаслідок падіння вартості золота та зростання цін на товари першої необхідності.

Релігійні війни — збройний конфлікт між представниками різних релігійних груп. Релігійні війни найчастіше спричиняють релігійні відмінності між країнами з різною релігією або з різними течіями в межах однієї релігії в одній країні.

Релігійні (гугенотські) війни у Франції — низка воєнних конфліктів між католиками, які становили більшість населення, і гугенотами — протестантською меншістю, що сповідувала кальвінізм.

Рента — дохід від власності, який сплачують орендарі власникам землі за право користуватися нею протягом певного періоду.

Республіка — форма державного правління, за якої джерелом влади визнається народ, органи державної влади обираються на певний термін, існує поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову гілки.

Реформація — релігійно-суспільний рух у Європі XVI — середини XVIII ст., спрямований на повернення до біблійних джерел християнства та реформування католицької церкви.

Самодержавство — форма абсолютизму, що сформувалася в Московській державі, за якої необмежена влада монарха наближається до деспотії (свавілля правителя й повна безправність підданих).

Самураї — верства населення, професійні воїни в Японії, єдиним обов'язком яких була збройна служба своєму господарю (представнику знаті). Вони мали особливі права і привілеї, не сплачували податків. Згодом самураї перетворилися на землевласників і стали привілейованим станом суспільства

Секуляризація (від латин, saecularis — світський) —

• 1) у широкому розумінні: зменшення впливу церкви на суспільне життя та впливу релігії на свідомість людей;

• 2) у вузькому розумінні: конфіскація державою церковної власності, земель тощо.

Синто, або синтоїзм («шлях богів»), — давня язичницька релігія, яка передбачала віру в добрих і злих духів, а також обряди, за допомогою яких японці намагалися умилостивити духів.

Смутний час — період в історії Московської держави з 1598 до 1613 р., який характеризувався поширенням соціальних рухів, жорстокою боротьбою за владу, вторгненням сусідніх держав, зміною правлячої династії Рюриковичів на Романових.

Стрільці — воїни регулярного пішого війська в Московській державі XVI — початку XVIII ст., озброєні вогнепальною зброєю. Первісно стрілецьке військо комплектувалося на основі набору з вільного міського й сільського населення, надалі їхня служба стала довічною та спадковою. Стрільці отримували платню грошима, зерном, іноді земельними наділами. Вони проживали в окремих стрілецьких слободах, мали сім'ї, могли займатися ремеслом і торгівлею.

Судебник — збірник законів Московського царства.

Сьогун — військовий правитель Японії. Сьогуни, зосередивши у своїх руках владу, фактично усували від управління державою імператорів, перетворивши їх на символічну фігуру, релігійного лідера.

Сьогунат — самурайський уряд на чолі із сьогуном. Назва походить від назви місця розташування польового штабу командувача армії. В історії Японії таких урядів було три. Перший був заснований Мінамото-но Йорітомо в місті Камакура — Камакурський сьогунат (1185—1333 рр.). Другий сьогунат постав у Кіото зусиллями Ашикагі Такауджі — сьогунат Муромачі (1338—1573 рр.). Третій уряд був заснований Току-гавою Ієясу в місті Едо (сучасний Токіо) — сьогунат Едо (1603—1867 рр.).

Товарна продукція — продукція, що виробляється не для власного споживання, а для продажу на ринку.

Тордесільяська угода — договір між Іспанією та Португалією про розподіл територій у 1494 р.

Тридцятилітня війна — перша загальноєвропейська війна між двома великими угрупованнями: габс-бурзьким союзом (іспанські та австрійські Габсбурги, католицькі князівства Німеччини, Річ Посполита) та антигабсбурзькою коаліцією (Франція, Швеція, Данія, протестантські князівства Німеччини та інші).

Фабрика — промислове підприємство, де основні операції здійснюють машини.

Факторія — торговельна контора або поселення, організоване купцями в іншій державі або колонії. Факторіями називали також торговельні поселення у віддалених регіонах власної країни.

Фільварок — багатопрофільне господарство, у якому вся земля належала землевласнику та яке базувалося на праці селян, що відробляли панщину. Було зорієнтоване на товарне виробництво сільськогосподарської продукції, хоча й зберігало чимало рис натурального господарства.

Флібустьєри — у XVI — на початку XVII ст. пірати й контрабандисти, які діяли переважно у володіннях Іспанії в Новому Світі та на морських шляхах до них.

Фронда — громадсько-політичний рух проти абсолютизму у Франції середини XVIII ст.; сукупність антиурядових заворушень, що відбувалися у Франції в 1648—1653 рр.

Церковний розкол — явище церковного життя, коли з єдиної церкви формуються дві (або більше) церкви з власною владною ієрархією та догмами.

Цивілізації доколумбової Америки — цивілізації, які існували на материках Північна і Південна Америка й зникли після появи там європейських колонізаторів.

Шляхетська демократія — політична система, що існувала в XVI—XVII ст. у Короні Польській, а згодом і в Речі Посполитій, за якої шляхта мала широкі права в управлінні державою. Шляхетська демократія є варіантом представницької демократії, але нею могла користуватися лише шляхта.

Яничари (у перекладі з турецької— нове військо) — регулярна піхота турецького війська, що формувалася з полонених-хлопчиків (здебільшого християн).

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія 8 клас Гісем, Мартинюк (2021, поглиблений рівень)